ЧЕРНОБЫЛЬ…ОТГОЛОСКИ

35 років минуло з часу великої катастрофи – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Здавалось би, стільки років минуло, але наслідки цього лиха ми маємо і натепер. Неймовірно!

Ви можете запитати: при чому тут аварія на атомній електростанції до ендокринології, про яку ми постійно маємо розмову? Відповідаю розгорнуто.

Ми з вами вже знаємо, що йод є необхідним для вироблення гормонів Т3 і Т4, які регулюють обмін речовин. Коли до організму потрапляє йод, його першим та головним споживачем є щитоподібна залоза. Особливо активно вона поглинає йод в умовах йодного дефіциту, який спостерігається в тому чи іншому ступені майже на всій території України.

А тепер уявіть собі, що у перші дні після аварії на ЧАЕС в атмосферу було викинуто величезну кількість радіоактивного йоду, який становив близько 80% всіх радіоактивних ізотопів. Як ви думаєте, що зробить щитоподібна залоза? Може вона зрозуміє, що цей йод «поганий» і його «їсти» не треба? Як гарно було б, якщо б все відбувалося саме так. Але ж ні…

Радіоактивні речовини можуть потрапити до організму різними шляхами. Одразу після аварії радіонукліди почали надходити до людей інгаляційним шляхом, тобто вони їх просто вдихали. Через деякий час радіоактивний бруд осів на поверхнях, грунті, шкірі та одязі людей, що призвело до зовнішнього опромінення, та на їжі і воді, внаслідок чого радіація потрапила в організм через шлунково-кишковий тракт. Тож радіоактивний йод був усюди.

А тепер увага! Абстрактна людина живе в регіоні з йододефіцитом. До її організму раптом всіма можливими шляхами надходить багато йоду. Щитоподібна залоза «радісно» накопичує цей йод, бо він їй конче необхідний для продукування гормонів. І їй байдуже, що він радіоактивний! Тобто щитоподібна залоза має особливий ризик опромінення, оскільки вона активно захоплює йод. Ступінь ураження органу залежатиме від поглиненої дози, віку людини й функціонального стану щитоподібної залози. Значні дози опромінення можуть викликати гостре ураження і призвести до порушень як структури, так і функції щитоподібної залози (гострий гіпотиреоз, гострий тиреоїдит, гострий тиреотоксикоз), що і спостерігалося у тих, хто постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС.

Найприкрішим є те, що цих наслідків можна було уникнути, якщо б аварія не замовчувалася і вчасно був би проведений невідкладний захисний захід щодо запобігання (або зменшення) поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою. Що ж це за захід такий? Ми з вами знаємо вже достатньо для того, щоб все зрозуміти.

В подібних критичних ситуаціях людині призначаються препарати стабільного йоду (йодиду калію) одноразово у великій дозі – 125 мг. Зверніть увагу: не мікрограм, а міліграм! Тобто майже у 1000 разів більше за фізіологічну добову потребу. Мало того! Цей препарат повинен бути застосований якнайшвидше, але не пізніше 6 годин з моменту потрапляння радіації у повітря. Навіщо все це? Уявіть, що людина, яка піддалася опроміненню, вчасно прийняла потрібну дозу йодиду калію. І щитоподібна залоза виявилася блокованою («переповненою») йодом, тобто вона вже неспроможна поглинати ще й радіоактивний йод протягом найближчих 24 годин. На сьогодні в Україні навіть існує Наказ Міністерства охорони здоров’я від 9 березня 2021 року, який описує процедуру проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії.

Нажаль, необхідних заходів у 1986 році вжито не було, тож тепер, у віддаленому періоді, ми спостерігаємо значне розповсюдження пухлин щитоподібної залози, як доброякісних (так звані вузли), так і злоякісних (рак), у дорослих і дітей.

Тож будьте інформованими та бережіть себе!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


самолечение может быть опасно для вашего здоровья

Информация на сайте, включая рекомендации, представлена для ознакомления.
Для получения дополнительной информации обратитесь к специалисту или к своему врачу.