Пам’ятаєте пункт 1 для здоров’я щитоподібної залози? Так, це йод. Давайте трошки поговоримо про нього.
Ми знаємо, що багато йоду міститься в морській воді (океані). Йод випаровується з її поверхні, концентрується в атмосфері і з опадами повертається знову в землю та в море.
Таким чином відбувається нормальний обмін йоду в природі. Чи справді схоже на ілюстрацію колообігу води в природі зі шкільного підручника?
У грунті й воді йод знаходиться не у вільному стані, а у вигляді йодиду (солі йодистої кислоти). Кількість цього йодиду в значній мірі піддається коливанням у різній
місцевості, тож його вміст у рослинах та у питній воді, яку вживають у їжу місцеві жителі, теж різний. Найбільш збіднілими на йод вважаються гірські райони (в Україні це
Прикарпаття, Карпати, Закарпаття), а також області, віддалені від океану, якщо вони розташовані нижче рівня моря.
Ми з вами вже згадували, що таке зоб. Нагадаю: це збільшення щитоподібної залози, яке може бути проявом значної кількості її захворювань. Але перші згадки про зоб
були пов’язані саме з йодним дефіцитом і належать вони до давніх культур Китаю, Індії, Греції та Риму. Якщо ви подивитесь на зображення Мадонни на картинах італійських майстрів, ви також побачите зоб, з чого можна зробити висновок, що в деякі періоди часу він навіть вважався атрибутом краси.
Рафаель. Сикстинська Мадонна Однак не все так однозначно. Йодний дефіцит викликає не тільки і не стільки косметичний дефект, але важкі проблеми зі здоров’ям, іноді незворотні, особливо якщо нестача йоду спостерігається з самого дитинства (або навіть з внутрішньоутробного періоду) та не лікується. Мова йде про кретинізм. Тож слово «кретин», яке використовується в побуті як образа, насправді означає хворобу – слабоумство внаслідок впливу нестачі йоду на розвиток мозку плода та новонародженого. Про зв’язок цих двох станів здогадувались здавна. Так, в рукописній книзі 1215 року, знайденій в абатстві цистеріанців поблизу австрійського міста Грац, намальовано людину з зобом та брязкальцем в руці, яке на той час вважалося типовою ознакою недоумства.
Наполеон Бонапарт вважається одним з перших, хто всерйоз підняв проблему лікування ендемічного зобу, оскільки значна кількість новобранців з гірських районів (збіднілих на йод) виявилися непридатними до військової служби у зв’язку з недоумкуватістю.
Як же ж боролися з недугою наші пращури?
Уже в глибокій давнині з метою лікування зоба використовували морські водорості та витяжку щитоподібної залози тварин. А препарати йоду вперше були запропоновані
для лікування зоба у 1820 році Коїндетом.
Повсюдно, особливо в Україні, найпоширенішим способом профілактики йододефіциту та пов’язаних з ним патологічних станів є вживання в їжу йодованої солі.
Наступного разу ми з вами поговоримо про неї більш докладно.
Будьте здорові!